День матері в інтелектуальному вимірі поезії Римарука
Напередодні Дня матері викладач української мови та літератури Ірина Прохода провела для студентів 22Е групи інтерактивне заняття у форматі літературного вебінару-дослідження.
Темою зустрічі став образ матері у творчості одного з поетів-вісімдесятників, лауреата Шевченківської премії Ігоря Римарука.
Під час заняття здобувачі освіти за допомогою інтерактивної «хмаринки» шукали слова-асоціації до понять «дім» і «мати». Серед відповідей звучали не лише «затишок» і «тепло», а й глибинні – «коріння», «фортеця», «молитва». За словами педагогині, саме ці поняття стали містком до розуміння складної поетики Римарука.
Для Ігоря Римарука тема матері – це не просто родинна лірика, а справжня вертикаль, що з’єднує землю з небом. Його поезію часто порівнюють із вітражем: вона вимагає внутрішнього світла, щоб ожити. У контексті Дня матері студенти відкривали для себе Римарука не як «холодного інтелектуала», а як сина, що шукає прихистку в найтепліших спогадах, – наголосила Ірина Прохода.
Центральним об’єктом дослідження стала збірка «Діва Обида». Разом із викладачем студенти аналізували архетип жіночого начала, яке у автора є роздвоєним: Діва Обида – міфічна, грізна постать, що віщує біду та нагадує про історичні гріхи та Мати – смиренна Берегиня, яка своєю молитвою «тримає небо» над сином.
Також у процесі вебінару учасники дослідили мотив «повернення до витоків». Молоді люди дійшли висновку, що дім матері у віршах поета – це останній бастіон автентичності в хаотичному світі. Особливо проникливо під час заняття звучали поетичні рядки. Аналізуючи вірші «Запахло м’ятою...», «З усіх доріг...» та «Допоки мати молиться...», молодь простежила, як поет проводить паралель між кожною українською матір’ю та Богородицею.
Особливістю заходу став перехід від теорії до глибокої особистої практики. Другокурсники виконали низку творчих завдань, які дозволили кожному пропустити філософію Римарука крізь власне серце. Взявши участь в епістолярному квесті «Лист крізь час», здобувачі освіти спробували зазирнути в майбутнє, написавши листа своїй матері від імені себе через 20 років. У цих текстах молодь ділилася ще не здійсненими мріями, словами вдячності, які часто важко вимовити вголос сьогодні, та усвідомленням того, наскільки цінною є материнська підтримка через десятиліття.
Вивчення творчості Ігоря Римарука допомагає вийти за межі звичних привітань. Це можливість усвідомити, що мати – не лише тепло долонь, а й «біле полотно» молитви, яке застилає рани цілої нації, даруючи надію навіть у найтемніші часи, – зазначила Ірина Прохода. – Тож, майбутні електрики мали змогу переконатися: поки мати чекає, поки вона молиться – зв’язок часів не переривається. Робота душі, до якої закликає поезія Римарука, є найкращим виявом вдячності нашим матерям.
