Відокремлений структурний підрозділ «Глухівський агротехнічний фаховий коледж СНАУ»

Імені Ніколи Терещенка

Витоки історії навчального закладу пов’язані з пореформеним розвитком економіки другої половини ХІХ ст. Необхідність забезпечення кадрами промисловості зумовило відкриття 1899 року у Глухові ремісничого училища, яке носило ім’я свого засновника Таємного радника Ніколи Артемовича Терещенка.

Спочатку трикласне, а з 1913 роки чотирикласне вищого типу, воно готувало слюсарів-механіків і столярів-модельників, приділяючи значну увагу формуванню практичних навичок.

Глухівська округа у той час налічувала більше 20 цукрових та винокуренних заводів із механізованим процесом виробництва, які потребували фахівців з відповідною освітою. Міщани Глухова, не маючи можливості дати своїм дітям освіту в гімназіях, звернулись до міської управи з проханням відкрити у місті ремісниче училище. Їх ініціативу підтримав колишній міський голова, відомий цукрозаводчик та меценат Нікола Артемович Терещенко. Він вирішив це питання у Міністерстві освіти, домігся передачі під навчальний заклад приміщень колишніх військових казарм, виділив кошти на їх ремонт та оснащення кабінетів, майстерень, закупку обладнання й літератури.

Першим інспектором (так називалась у ті часи посада керівника училища) став інженер-технолог Семен Капітонович Коробов, який викладав технологію металів і фізику. Завдяки його організаторським здібностям за короткий час було сформовано педагогічний колектив, на навчання прийнято 32 учні.

16 (28) серпня 1899 р. почались заняття. Навчальний процес було організовано таким чином, що учні щоденно поєднували теоретичні заняття з практичними. У першій половині дня з 8.30 до 12.00 проходили уроки, після обідньої перерви з 14.00 до 18.00 – праця в навчальних майстернях. Практичні заняття проходили в слюсарно-токарній, столярно-модельній майстернях і формувально-ливарному цеху. Особлива увага приділялась вивченню фізики, властивостей металів, металорізальних станків, парових котлів і машин, креслення.

Ремісниче училище здійснило 16 випусків, давши професію 446 випускникам, які працювали машиністами, механіками, токарями, слюсарями, столярами в поміщицьких маєтках, на цукрових і винокуренних заводах та інших механізованих підприємствах.

Кузня кадрів

Зміни в політичній системі початку ХХ ст. вплинули на долю навчального закладу. 1919 року його було реорганізовано у професійно-технічну школу, яка готувала техніків-механіків з холодної обробки металів.

У 1929 році навчальний заклад було реорганізовано у технікум механізації сільського господарства, який готував механізаторів для МТС та радгоспів, ремонтних заводів, колгоспів.

ФОТО Одна з навчально-виробничих майстерень технікуму Випуск 1928 р.

При профтехшколі працювала кущова промислова школа, яка готувала ремісників для сільськогосподарських підприємств. З 1920 до 1930 р. було підготовлено 275 техніків-механіків з холодної обробки металів та 220 майстрів-ремісників. Серед випускників профтехшколи Сухаренко М. Ф. – генеральний директор заводу імені Свердлова (м. Дзержинськ Горьківської обл.), двічі Герой Соціалістичної Праці; Опадчий Ф. Ф. – полковник, заслужений льотчик-випробувач, Герой Радянського Союзу; Хіміч Г. Л. -- доктор технічних наук, заслужений винахідник РРФСР, головний конструктор заводу «Уралмаш», автор понад 150 наукових праць, Герой Соціалістичної Праці.

Реорганізація профтехшколи у технікум механізації сільського господарства потребувала не тільки розширення педагогічного колективу, зміни програм, а й модернізації матеріально-технічної бази. До технікуму надійшли трактори, автомобілі, інша сільськогосподарська техніка. На базі ливарного цеху виготовлялись запасні частини для тракторів і автомобілів.

Технікум було переведено на 4-річний термін навчання, щорічний набір збільшено до 90 осіб. Навчальний процес проходив у 10 аудиторіях, практичні заняття -- у майстернях, створених при заснуванні ремісничого училища.

З 1931 до 1938 р. технікум разом зі створеним у Глухові інститутом коноплі, сільськогосподарським інститутом та чотирма радгоспами входив до складу Глухівського коноплекомбінату та крім техніків-механіків готував техніків-технологів з первинної обробки коноплі та молодших агрономів-коноплеводів.

З 1931 до 1941 р. технікум закінчили 660 техніків-механіків та 50 техніків-технологів. Більшість з них – учасники Другої світової війни, серед них Гурба Віктор Васильович – директор Джезказганського гірничо-металургійного комбінату, учасник Всесвітньої виставки у Бельгії 1958 р., Герой Соціалістичної Праці; Гончаров Григорій Іванович -- кандидат технічних наук, завідувач відділом механізації Всесоюзного науково-дослідного інституту луб’яних культур, лауреат Державної премії УРСР.

ФОТО Колектив технікуму, 1936 р. В центрі Раденков Григорій Андрійович – директор технікуму в 30-ті роки. Ковальов Григорій Іванович – директор технікуму 1937-1940 рр. Сухаренко Михайло Федорович – випускник 1926 р. Опадчий Федір Федорович – випускник 1926 р. Хіміч Гергій Лукич -- випускник 1927 р. Гурба Віктор Васильович – випускник 1932 р.

Відродження

У жовтні 1943 р. після звільнення міста від фашистських загарбників технікум одним з перших в Україні відновив роботу, що на два роки була припинена через окупацію нашого краю. У січні 1944 р. розпочались заняття з трирічним терміном навчання. Навчальний процес проходив у важких умовах: не вистачало викладачів, необхідного обладнання, навчальних кабінетів.

У 1945 р. було відкрито відділення електрифікації сільського господарства. Незважаючи на відсутность навчальних програм та підручників, майбутні електрики отримували не тільки хороші теоретичні знання, а й практичні навички.

У 1949 р. було відкрито заочне відділення для підготовки техніків-механіків, з 1958 р. воно почало підготовку техніків-електриків. Прийом на кожну спеціальність складав 90 осіб. ФОТО Один з перших кабінетів відділення електрифікації

Із перших днів нападу фашистів у технікумі на базі майстерень розпочали ремонт тракторів і автомобілів для фронту, на курсах було підготовлено 25 жінок-комбайнерів.

На захист Батьківщини стали викладачі, учні та випускники навчального закладу. На фронтах Другої світової війни загинуло 54 співробітники і учні технікуму, серед них директори довоєнного періоду Г.І. Ковальов та І.В. Бурлаков. За час тимчасової окупації Глухова фашисти знищили його навчально-виробничу базу, частину обладнання вивезли в Німеччину, частково зруйнували приміщення, спалили всі меблі та більшу частину книг, знищили ливарний цех. Завдані збитки склали 825 тисяч руб.

У жовтні 1943 р. навчальний заклад очолив відкликаний з фронту Микола Іванович Майський, який до війни працював заступником директора з навчальної частини. Під його керівництвом викладачі, співробітники й учні не тільки ремонтували навчальні корпуси та гуртожитки, а й працювали на відбудовчих роботах у місті. Для опалення приміщень завозили на конях дрова та торф за 10-15 км від Глухова.

У лютому 1944 р. було проведено набір на 1-й курс, а з березня дві групи у кількості 70 осіб розпочали заняття. Микола Федорович Кубан, який став учнем технікуму у 1944 р., пригадував: «Наша група сама вибрала собі аудиторію (нинішній кабінет математики), самі прибирали сміття, майстрували парти та лави з дошок. Скло у вікна вставляли уже після початку занять. Для гуртожитку виготовляли матраци – набивали соломою спеціально для цього пошиті великі мішки. При цьому навчались з великим завзяттям».

На базі технікуму було організовано курси голів колгоспів, водіїв, бригадирів.

У 1944 р. технікуму було передано навчально-дослідне господарство «Іванівка», яке до війни належало сільськогосподарському інституту. Співробітники й учні під час проходження практики не тільки вирощували зернові та овочі, а й займались тваринництвом. Продукцію здавали державі та постачали у їдальню технікуму. Використання досягнень агрономії дозволило отримувати врожаї, які в 2-3 рази перевищували середню урожайність по району. Для забезпечення ферми електроенергією було споруджено першу в районі високовольтну електролінію від технікуму до учбового господарства. Викладачі та співробітники відділення електрифікації надавали допомогу з впровадження електроструму у виробництво під час електрифікації сіл.

У 1945 р. до складу педколективу входило 16 викладачів та інструкторів, контингент становив 203 учня. З відкриттям відділення електрифікації щорічний прийом збільшено до 180 учнів. У 1948 р. було здійснено перехід на чотирирічне навчання.

Кількість аудиторій зросла до 20, число місць в гуртожитку – до 95. Забезпеченість технікою: 1 автомобіль ГАЗ-АА, 3 трактори (СІЗ-НАТІ, ХТЗ, «Інтернаціонал»), 1 комбайн «Комунар».

Протягом 1945-1949 рр. більше 50 випускників вступили до вузів без екзаменів та виробничого стажу. З 19 випускників 1947 та 1948 рр., які отримали дипломи з відзнакою, 16 з відзнакою закінчили інститути. Серед них Марія Клеба після закінчення факультету електрифікації Київського сільгоспінституту стала викладачем Кіровоградського технікуму механізації сільського господарства, М. Железний закінчив Харківський гірничий інститут, працював інженером-електромеханіком на одній із шахт Донбасу.

У 1949 р. навчальний заклад відзначив 50-літній ювілей. Учасниками урочистостей були викладач Ф.І. Ляшенко, який прийшов у ремісниче училище з часу його заснування; тодішній військовий керівник, а потім викладач відділення електрифікації М.Д. Білобаба, який працював у навчальному закладі з 1945 до 2002 р.; учень 1 курсу відділення механізації О. Рева, який після закінчення технікуму та інституту працював 52 роки у нашому навчальному закладі викладачем і заступником директора з навчальної роботи.

У цей період технікум закінчили: Стеценко Микола Пилипович -- заступник командира ракетно-зенітної бригади, Бескоровайний Віктор Іванович -- генеральний директор Архремлістехніки, Шевцов Іван Сергійович -- начальник Глухівської РЕС.

ФОТО Майський Микола Іванович – в 1930-х роках викладач курсу «Трактори і автомобілі», 1943-1962 рр. – директор технікуму, автор підручників «Технологія металів і конструкційних матеріалів», «Лабораторно-практичні роботи з технології металів і конструкційних матеріалів», доктор технічних наук. Колектив технікуму 1948 рр. Учасники спорудження першої в районі високовольтної лінії електропередач напругою 6 кВ від однієї з електростанцій технікуму до учбового господарства «Іванівка». Збір урожаю у навчальному господарстві.

Шлях до визнання

1950-60-ті роки були роками розвитку матеріальної бази, нових звершень, результатом чого стало визнання навчального закладу на державному рівні.

Під час освоєння цілинних земель щороку близько сотні наших учнів під керівництвом досвідчених викладачів виїздили на практику в Казахстан.

За підручниками, авторами яких були викладачі технікуму М.І. Майський, К.В. Лотоцький, І.В. Петров, О.П. Слєсарь, навчались учні сільськогосподарських технікумів усієї країни.

У 1966-1967 рр. у технікумі відкриваються відділення гідромеліорації та механізації гідромеліоративних робіт, а сам навчальний заклад реорганізовано у технікум гідромеліорації та електрифікації сільського господарства.

У 1968 році за значні досягнення у підготовці висококваліфікованих кадрів та з метою вшанування пам’яті видатного організатора партизанського руху, командира Сумського партизанського з’єднання Сидора Артемовича Ковпака технікуму присвоєно його ім’я.

ФОТО Навчальна практика в учбово-виробничій майстерні, 1950 р. Учні технікуму їдуть на цілину.

У 1954 р. контингент учнів стаціонарних і заочного відділень перевищував 800 осіб. Навчальний процес забезпечували 30 викладачів, 18 з них з педагогічним стажем від 10 до 25 років; 4 інструктори, більшість з них випускники технікуму. 15 наших випускників стали викладачами та майстрами виробничого навчання Глухівської школи механізації сільського господарства.

Значна увага у навчальному закладі приділялась закріпленню здобутих теоретичних знань на практиці. Навчальна практика із землеробства і експлуатації машин проходила в учбовому господарстві: обробка ґрунту та посівів, догляд за ними, заготовка кормів. Учні відділення електрифікації проходили практику в лабораторіях технікуму, на електростанції та підприємствах міста.

У 1957 р. з метою покращення умов навчання побудовано їдальню на 120 місць, гуртожиток на 230 місць, а 1959 р. – нове приміщення навчально-виробничих майстерень, у яких практична підготовка майбутніх спеціалістів поєднувалась із випуском продукції для сільгосппідприємств, організацій і населення. В майстернях обладнано ливарний, ковальський, механічний, слюсарний, електрогазозварювальний, мотороремонтний, випробувальний та столярно-модельний цехи, роботу яких забезпечувала власна електростанція потужністю 100 кіловат. У цехах встановлено 11 токарних, 1 стругальний, 5 свердлильних, 3 фрезерних станків. Крім основного диплому, учні отримували кваліфікацію слюсаря 2-3 розрядів.

На базі ливарного цеху, майстерень із токарної та слюсарної справи учні залучались до виконання замовлень на випуск товарної продукції. Виготовлені в технікумі вертикальні свердлильні верстати постачались у сільгосппідприємства всієї країни.

На курсах, організованих на базі технікуму, 3964 працівники сільського господарства (бригадири тракторних бригад, електрики, механіки, тваринники) підвищили свою кваліфікацію.

Викладачі й співробітники відділення електрифікації І.В. Петров, О.С. Шутенко, С.І. Кириченко, В.Д. Винда першими в районі здійснили прийом телепередач, побудували ретранслятор, який забезпечив роботу телевізорів глухівчан.

Протягом 1962-1964 рр. з ініціативи та за кресленнями викладачів фізичного виховання В.І. Шульго та А.С. Юдицького силами співробітників та учнів у гуртожитку було споруджено спортзал площею 288 кв. м, який став кращим у місті. До того часу під спортзал використовувалась пристосована кімната 96 кв. м, а також волейбольна та баскетбольна площадки біля гуртожитку. У 1963 р. створено лижну базу на 250 пар лиж і уже 1965 р. у республіканських лижних змаганнях команда дівчат посіла І, а команда хлопців ІІ місце. Наступного року команді лижників технікуму не було рівних у республіці – на всіх дистанціях хлопці та дівчата отримали перемогу.

Свої здібності учні технікуму могли продемонструвати у футбольній, волейбольній, баскетбольній командах, гімнастичній секції, стрілецькому, двох мотоциклетних, фото та радіо гуртках, духовому та струнному оркестрі, хорі, драматичному та літературному гуртках.

Гордістю навчального закладу є випускники 1950-60-х років: Третьяк Володимир Дмитрович -- директор Глухівського заводу агрегатних вузлів; Пилипченко Віктор Іванович -- головний інженер цього заводу; Ободєєв Павло Гаврилович -- протягом 1964-1999 рр. очолював колгосп «Победа» (с. Ходине Глухівського району); Рудяков Володимир Михайлович -- директор Гощанської РЕС; Середа Віктор Миколайович -- директор Енергозбуту ВАТ «Сумиобленерго», заслужений енергетик України; Ткаченко Геннадій Олександрович – керівник Глухівського РЕМ 1986-2017 рр., заслужений енергетик України, Почесний громадянин м. Глухова; Демченко Василь Володимирович -- начальник інспекції Держенергонагляду у Житомирській області, Почесний енергетик України; Лушкін Володимир Андрійович -- доктор економічних наук, професор, голова Житомирської ОДА, заступник Міністра палива та енергетики України, на керівних посадах у Державних підприємствах «Енергоатом», «Укренерго» та Національній комісії регулювання електроенергетики України, Головний державний інспектор України з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії, заслужений енергетик України; Хандурін Микола Іванович -- 1994-2001 рр. - заступник міністра юстиції України, 2002-2014 рр. - суддя, перший заступник голови Вищого господарського суду України; Бєлашов Валерій Іванович -- доцент, викладач ГНПУ ім. Довженка, автор наукових статей та книг з історії Глухова, відмінник освіти України.

ФОТО Зайковський Анатолій Степанович – 1962-1969 рр. – директор технікуму. Симоненко Віктор Дмитрович – директор технікуму 1969-1970 рр. Лотоцький Костянтин Васильович – 1946-1975 рр. – викладач відділення електрифікації, з 1951 р. заступник директора з навчальної частини, автор підручника «Електричні машини і основи електроприводу», співавтор навчального посібника «Експлуатація і ремонт с/г установок». Петров Ігор Володимирович – 1946-1978 рр. – викладач електротехніки, автор підручника «Теоретичні основи електротехніки і електровимірювання», методичних посібників та навчальних програм. Слєсарь Олександр Павлович – 1954-1964 рр. -- викладач дисципліни «Технологія металів і дерева». Співавтор підручника «Технологія металів і конструкційні матеріали». Переведений на посаду директора Володимир-Волинського технікуму механізації сільського господарства. Урок механізації трудомістких процесів тваринництва. Заняття з курсу «Трактори і автомобілі проводить М.І. Майський, 1961 р. Духовий оркестр технікуму, організований наприкінці 1940-х рр., протягом півстоліття був переможцем конкурсів та окрасою всіх свят.

Покращення матеріальної бази

Збільшення контингенту учнів технікуму значно випереджало розширення навчально-матеріальної бази. Навчання проводилось у дві, а під час сесій заочників і в три зміни. Відкриття у 1971 р. відділення промислового та цивільного будівництва, зумовлене розвитком будівельної галузі, дало можливість протягом двох наступних десятиліть значно розширити матеріальну базу технікуму, створити кращі умови для підготовки висококваліфікованих спеціалістів.

1989 року у зв’язку з розвитком новітніх технологій було здійснено перехід до нових навчальних планів зі спеціальності «Електрифікація та автоматизація сільського господарства», створено лабораторії «Основ автоматики» та «Автоматизації технологічних процесів», обладнано комп’ютерні класи.

ФОТО У 1974 р. вступив в експлуатацію другий навчально-лабораторний корпус Геодезична практика майбутніх будівельників

У 1970-80-хх рр. в умовах належного фінансування були розроблені та реалізовані перспективні плани розвитку навчального закладу. У цей період було введено в експлуатацію другий навчально-лабораторний корпус на 600 учнів(1974 р.), що дало змогу перейти на однозмінну навчальну роботу; громадський корпус з актовою залою на 400 місць, бібліотекою та читальною залою на 140 місць, а також спортивною залою площею 540 кв. м. (1977 р.); гуртожиток № 2 на 360 місць (1978 р.), проведено капітальний ремонт колишнього приміщення лубінституту, в якому обладнано столярну майстерню, аудиторію для столярної практики, лабораторію експлуатації машин (1979 р.); побудовано їдальню на 300 місць з дієтичним залом (1981 р.), 50-метровий стрілецький тир (1982 р.), навчальні полігони для всіх спеціальностей, у тому числі автотрактородром, електрополігон, майданчики для техніки та будівельних конструкцій (1983 р.); гараж на 25 одиниць транспорту (1985 р.); обладнано конференц-зал у першому навчальному корпусі, стоматологічний і медичний кабінети, перукарню, фотомайстерню, майстерню з ремонту взуття та буфет у гуртожитках (1986 р.). У 1973 р. за суттєве покращення умов навчання та побуту учнів технікум зайняв І місце в області та ІІІ місце в республіці.

Протягом 1971-1981 рр. на розбудову технікуму витрачено близько 5 млн. руб. Будівельні роботи здійснювались організацією «Глухівхімбуд» за участю співробітників та учнів технікуму. Громадський корпус будувався власними силами. Навчальний заклад надавав допомогу «Глухівхімбуду» в спорудженні маслосирзаводу, комбікормового заводу, санстанції, стадіону «Дружба».

У 1974 році в технікумі працювало 69 досвідчених викладачів, 13 лаборантів, 12 майстрів виробничого навчання. На денних відділеннях навчалось 1010 учнів, на заочному – 450. Більшість кабінетів укомплектовані кіноапаратами, епідіаскопами, діапроекторами й іншою апаратурою.

Більше 20 викладачів технікуму написали понад сорок учбових та учбово-методичних посібників для учнів технікумів. Серед них – П.Г. Рябченко, В.О. Зуєв, М.А. Благодатний.

8 травня 1971 р. в двох залах бібліотеки технікуму було відкрито першу експозицію музею С.А. Ковпака, а через десять років в п’яти залах створено оновлену експозицію, яка до сьогодні не втратила своєї актуальності. У 1982 р. музей отримав звання народного. За 50 років існування у ньому побували гості з 34 країн світу.

У цей час в технікумі плідно працюють футбольна, волейбольна, баскетбольна, гімнастична спортивні секції, стрілецький, фото та радіо гуртки.

У 1978-1979 рр. команда технікуму виборола І місце в обласній та ІІІ в республіканській спартакіаді. Бігуни В. Букіна та Л. Карпенко увійшли до олімпійського резерву збірної ДСТ «Колос». У 1988 р. Олег Ющенко став чемпіоном УРСР серед допризовної молоді.

Серед випускників 1970-80 років Гришко Віктор Михайлович – начальник Глухівської, Ужгородської, Сумської митниць, заступник начальника Харківської митниці, державний радник митної служби України, заслужений юрист України; Янцур Микола Сергійович – професор, завідувач кафедри Рівненського державного гуманітарного університету, автор понад 800 наукових праць, відмінник освіти України; Гончаров Василь Іванович – директор Зноб-Новгородського професійного аграрного ліцею; Деркач Микола Андрійович – кандидат економічних наук, голова Глухівської міської ради, начальник управління житлово-комунального господарства Сумської ОДА, заступник голови Сумської ОДА, директор з персоналу ПАТ «Сумиобленерго», Почесний громадянин м. Глухова, лауреат Державної премії України; Штукін Микола Олексійович – заслужений працівник сільського господарства України, начальник Головного управління сільського господарства та продовольства Сумської ОДА; Колоша Микола Олександрович – начальник комунального підприємства «Глухівський тепловий район»; Панікар Віктор Сергійович – керівник будівельної організації «Рембудмонтаж» м. Білопілля Сумської області; Солощенко Віктор Олексійович – керівник будівельної організації «Будівельно-промислова компанія» м. Калуга; Бондаренко Микола Іванович – кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри ГНПУ імені О.Довженка; Ребченко Олександр Мефодійович – директор Глухівського професійно-педагогічного коледжу ГНПУ імені Довженка; Мироненко Анатолій Анатолійович – начальник КП «Глухівське бюро технічної інвентаризації», керівник літературно-мистецького об’єднання «Звенигора»; Пугач Володимир Миколайович – начальник філії Глухівська ДЕД ДП «Сумський облавтодор»; Козлов Микола Володимирович – регіональний директор групи «Росток Холдинг», Глухівський кластер; Кононенко Олександр Сергійович – голова обласної профспілкової організації ВАТ «Сумиобленерго» незалежної галузевої спілки енергетиків України, Тітов Анатолій Васильович – директор ТОВ «Велетень» м. Глухів; Юрченко Юрій Вікторович – комерційний директор акціонерного товариства «Херсонобленерго».

ФОТО Рябой Лев Григорович – 1970-2002 рр. – директор, ініціатор розробки перспективного плану розвитку технікуму, який було реалізовано протягом 70-80-х рр., заслужений працівник народної освіти УРСР, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Рябченко Петро Григорович – випускник 1950 р., 1950-1975 рр. –інструктор, викладач курсу «Трактори і автомобілі», керівник авторського колективу посібника «Трактори», який перевидавався 12 разів, автор Типових навчальних програм і методичних вказівок з низки дисциплін. Заняття з курсу «Трактори і автомобілі» проводить Петро Григорович Рябченко – талановитий педагог, автор підручника «Трактори», який перевидавався 12 разів. Благодатний Микола Арсентьєвич – 1955-1974 р. – викладач спецпредметів, автор методичного посібника «Креслення» для заочної форми навчання. Зуєв Василь Олексійович – викладач, автор навчального посібника «Застосування електричної енергії в сільському господарстві» для студентів сільськогосподарських технікумів заочної форми навчання. З експозиції музею С.А. Ковпака, відкритого 8 травня 1971 р. Виробнича практика: заправка агрегату посівним матеріалом, 1974 р. Захист дипломного проекту на базі ферми одного з колгоспів Глухівщини – поглиблення зв’язків із виробництвом, робота випускників на конкретний результат.

Нові вершини

Проголошення незалежності України та реформування системи освіти дало поштовх новим змінам. У 1991 р. навчальний заклад було реорганізовано в політехнікум імені С.А. Ковпака, а у 1994 р. він став першим в системі аграрної освіти області коледжем.

Усупереч кризі начальний заклад розвивався, зміцнювалась матеріально-технічна база. Для забезпечення кадрами фінансового спрямування агропромислового виробництва у 1997 році відкрито відділення бухгалтерського обліку. Одним з перших в Україні коледж почав готувати бакалаврів.

У 2003 р. коледж став структурною ланкою Сумського національного аграрного університету. Протягом 2003-2012 рр. ліцензовано 4 нові спеціальності: «Фінанси», «Організація виробництва», «Організація та регулювання дорожнього руху», «Обслуговування комп’ютерних систем та мереж», «Виробництво і переробка продукції рослинництва».

2012 року навчальний заклад став агротехнічним інститутом імені С.А.Ковпака Сумського національного аграрного університету.

ФОТО Заняття бухгалтерського відділення Перший випуск бакалаврів

1990-ті рр. були роками економічної кризи. Керівництво навчального закладу вживало заходів з економії електроенергії, тепла, матеріальних ресурсів, вимушено було залучати допомогу батьків, перед навчально-виробничими майстернями ставилось завдання випуску продукції на продаж та надання платних послуг.

В умовах зростання безробіття педагогічний колектив націлений був на підготовку спеціалістів, які б відповідали вимогам роботодавців. 50 відсотків навчальних годин, передбачених навчальним планом, відводилось на практичне навчання. Крім основної професії, студенти отримували робітничі спеціальності: тракториста-машиніста, електромонтера, муляра-штукатура, кресляра.

Заочне відділення здійснювало підготовку спеціалістів по чотирьом напрямкам: механізація, електрифікація, будівельна та бухгалтерська справи. Дипломні проекти, як правило, мали практичне спрямування.

У 1999 р. в коледжі працювало більше 70 викладачів, близько 20 з них мали вищу категорію. Навчальний процес проходив у 56 кабінетах та лабораторіях. Створено 2 дисплейних класи, придбано 23 електронно-обчислювальні машини. Організовано навчання викладачів роботі на комп’ютері.

У 1999 р. в урочистостях, присвячених 100-річчю навчального закладу взяли участь віце-прем’єр-міністр України В.П. Семиноженко, заступник міністра агропромислового комплексу України С.І. Мельник, начальник Головного управління кадрів аграрної освіти М.Ф. Бойко, голова Сумської обласної ради М.А. Берфман. До 110-ї річниці від його заснування вітальні листи надіслали Президент України Віктор Ющенко та Голова Верховної Ради України Володимир Литвин.

Особлива увага у навчальному закладі завжди приділялась підняттю іміджу та підвищенню педагогічної майстерності його викладачів. Навчальний заклад – постійний учасник Міжнародного форуму «Інноватика в сучасній освіті», Міжнародної виставки «Сучасні заклади освіти».

На його базі проводяться науково-практичні конференції, семінари, круглі столи з актуальних питань розвитку аграрного сектору та освіти. Викладачі є авторами програм, методичних посібників, електронних підручників, завдань для тестування студентів аграрних вузів України. Директор інституту А.В. Литвиненко та викладач А.М. Логінов є авторами навчального посібника «Технологія виробництва продукції тваринництва». Викладачі навчального закладу – учасники конкурсів «Педагогічні інновації» та виставок художньої творчості, семінарів та конференцій, які проводяться в Україні та за кордоном.

Із 2018 року в навчальному закладі проходить щорічна Всеукраїнська конференція «Сучасні моделі розвитку агропромислового виробництва: виклики та перспективи» за участі науковців з усієї України. За результатами роботи конференції видаються збірники статей і тез.

Значна увага у виші приділяється розвитку дуальної освіти. До традиційних напрямків – підготовка робітничих професій та проходження практики на виробництві, включаючи і закордонну. До того ж додалась участь в українсько-німецькому проекті «Сприяння розвитку професійної освіти в аграрних коледжах України». У його рамках з 2017 року в навчальному закладі діє локальний офіс урядів України та Німеччини, проходять практичні семінари за участі представників аграрних вишів України, інформаційні заходи тощо. Завдяки участі у цьому проекті оновлено матеріально-технічну базу коледжу, зокрема, осучаснено лабораторію технічного сервісу та ремонту тракторів, автомобілів та сільськогосподарських машин, створено лабораторію дизайну та озеленення.

У рамках угоди про співпрацю з ДП «LEMKEN-Ukraine» та «KUHN-Ukraine» створено демонстраційний майданчик сучасної сільськогосподарської техніки.

До 120-річчя навчального закладу керівництвом інституту запроваджено медаль «За відмінне навчання». Також із нагоди святкування пройшла велика зустріч випускників усіх поколінь, було урочисто відкрито інсталяцію «Студентам – творцям нашої історії».

Багата історія, сформовані десятиліттями традиції, сучасна матеріально-технічна база, досвідчений педагогічний колектив, який готує висококваліфікованих фахівців не тільки для аграрного сектору, дають можливість із впевненістю дивитися в майбутнє.

ФОТО За перемогу у номінаціях конкурсів, які проводились у їх рамках міжнародних виставок «Агро», «Інноватика в сучасній освіті», «Сучасні заклади освіти», навчальний заклад нагороджений 11 золотими та 2 срібними медалями. На нашій базі семінар «Раціональне використання енергетичних ресурсів та застосування альтернативних джерел енергії» засідання круглого столу з питань впровадження елементів дуальної освіти під час підготовки фахівців за участі науковців та педагогічних працівників інших закладів. Наші викладачі -- учасники педагогічного семінару «Інноваційна діяльність педагога – ознака сучасності освіти». 2016 н. р. викладачі Халіулліна Ельвіра Венерівна та Ткачов Олексій Олександрович були відзначені дипломами за зайняте ІІ місце у конкурсі «Педагогічні інновації» у номінаціях «Інноватика в організації практичного навчання студентів» та «Електронний навчальний посібник». Педагогічні працівники інституту Корзюков А.В., Куліш А.П. та Ткачов О.О. були учасниками педагогічного семінару «Інноваційна діяльність педагога – ознака сучасності освіти», який відбувся на базі ДУ «Агроосвіта».

Педагогічні працівники інституту Журба С.О., Володько Л.А. та Марченко І.В. взяли участь у роботі майстер-класу з елементами тренінгу «Психолого-педагогічні аспекти адаптації молодих викладачів», який відбувся на базі ДУ «Агроосвіта».

Литвиненко Анатолій Васильович – кандидат сільськогосподарських наук, відмінник освіти України, відмінник аграрної освіти та науки, директор інституту. Нагороджений трудовою відзнакою «Знак пошани», Почесною грамотою голови Сумської облдержадміністрації, занесений до Книги Пошани Глухівської міської ради. Колесник В’ячеслав Володимирович -- відмінник аграрної освіти та науки, старший викладач, викладач комп’ютерних дисциплін. Лауреат міського конкурсу «Професіонал 2009 року». Нагороджений Почесною грамотою Сумської облдержадміністрації Лазоренко Петро Іванович -- відмінник аграрної освіти та науки, викладач інженерного креслення та нарисної геометрії. Риль Микола Петрович – майстер виробничого навчання. Нагороджений трудовою відзнакою «Знак пошани». Гладушка Олександр Федорович – відмінник аграрної освіти та науки, старший викладач, методист. Нагороджений нагрудним знаком «За вагомий внесок у розвиток освіти»