Анатолій Литвиненко: «оцифруватися» мають усі викладачі
Директор Глухівського агротехнічного інституту імені С.А. Ковпака Сумського НАУ Анатолій Литвиненко дав інтерв’ю виданню «Освітня траєкторія».
Карантин – не вирок для освіти, а шанс... Як ви реалізували свій шанс?
Протягом карантину з’явився час і можливість переглянути й оцінити свою професійну діяльність, оновити раніше напрацьовані матеріали, поповнити навчально-методичний комплекс викладача актуальними інтернет-джерелами, які дозволяють студентам якісніше та повніше сприймати навчальний матеріал. З’явилося більше часу для самоосвіти, вдається періодично брати участь в онлайн-конференціях та вебінарах, переглядати педагогічну періодику та спеціалізовані сайти з фахових дисциплін. Уже зараз зрозуміло: «оцифруватися» мають усі викладачі. Ця позиція не обговорюється, обговорювати можна лише технічні характеристики. Приклад: викладач спокійно користується Viber, але стверджує, що цифрові технології – не для нього. Дискутувати про діджиталізацію безглуздо – «невидима рука» ринку освітніх послуг невблаганно відрегулює ситуацію. Карантин дозволив нам максимально швидко змінити традиційні технології навчання на дистанційні, що наблизило заклади освіти до реалій сьогодення. Сьогоднішній випускник повинен мати не лише багаж теоретичних знань і практичних навичок, а й вміти самостійно підвищувати свій фаховий рівень протягом усього життя. Карантин максимально сприяє розвитку навичок до самостійної пошукової роботи. До того ж не лише студентів, а й викладачів, які в період карантину дуже багато працюють над підвищенням рівня цифрової грамотності: проходять онлайн-курси, вебінари, тренінги, вчаться працювати дистанційно.
Які кроки Ви рекомендували б МОН в організації освітнього процесу під час карантину?
Розробка чітких рекомендації з організації освітнього процесу під час карантину. Адаптація освітніх програм з урахуванням проблем та особливостей дистанційного навчання. Створення сучасної освітньої платформи для комунікації між викладачами та студентами, створення та викладання матеріалу дистанційного навчання та обліку успішності студентів, адаптація платформи під мобільні пристрої (створення мобільного додатку). Забезпечення вільного доступу до всіх електронних бібліотек. Створення зон вільного доступу до інтернету в кожному населеному пункті, щоб забезпечити рівні можливості для всіх учасників освітнього процесу, починаючи з невеликих хуторів, де є хоча б одна дитина шкільного чи студентського віку. Один з варіантів – це встановлення точки доступу Wi-fi у приміщенні сільської ради, будинку культури, школи тощо. Запровадження грантової програми для розробників курсів дистанційного навчання. Створення детальних і якісних онлайн-курсів із підвищення цифрової грамотності для викладачів. Фінансова підтримка закладів освіти в закупці обладнання для створення відео-лекцій з предметів, у яких велику роль відіграють практичні заняття, наприклад, з загальноосвітньої підготовки. Це хімія, фізика та безліч спеціальних дисциплін.
Як ви плануєте проведення прийому студентів?
Очевидно, що прийом студентів цього року, як і навчання, буде дистанційним. Спілкування з батьками й абітурієнтами – тільки за допомогою сучасних засобів зв’язку: телефоном, через соцмережі, месенджери, Viber, Skype тощо. Велику роль відіграє реклама й інформація щодо вступу, розміщена на різноманітних інтернет-ресурсах. Важливі консультації та усебічна підтримка абітурієнта, надання достовірної інформації, адже у дітей та їх батьків виникає багато питань про заклад освіти, до якого вони планують вступати, але фактично не можуть приїхати та познайомитися з ним безпосередньо. Прийом заяв в електронний формі довів свою зручність, його варто поширити на вступників після 9 класу. Відповідно решту документів (копії) також можна приймати в електронній формі, а оригінали студенти надаватимуть, вже заступивши на навчання. При цьому важливо, щоб всі ці моменти було враховано в ЄДБО і не викликали конфліктів між закладами освіти, до яких абітурієнти водночас подали документи. Також має працювати система профорієнтаційної роботи: Перший крок – це постійна робота зі студентами за місцем проживання, у кожного з них є друзі, сусіди, однокласники, які можуть стати нашими абітурієнтами. Другий крок – це робота вже напряму з абітурієнтом та його батьками. Третій крок – це соціальні мережі, поширення інформації про заклад освіти.
Чи отримали ви важливу інформацію із групи «CLUB директорів» на період дистанційної роботи?
Завдяки створеній у Viber групі дискусійній платформі ми мали особливу можливість спілкуватися й отримувати важливу інформаційну підтримку, якої на час режиму карантину було недостатньо, а коли ти володієш потрібною базою інформації, тоді і зорієнтований на правильні кроки роботи закладу освіти. Дистанційний клуб – це комфортне середовище спілкування та зручний доступ до інформації.
